Культурна спадщина кожного народу, як матеріальні так і духовні надбання, різноманітні пам’ятки, території, історико-культурні об’єкти, є частинкою світової цивілізації та відображає ступінь впливу на її розвиток.
Кожне покоління має знати та аналізувати свою справжню історію, пишаючись досягненнями, визнаючи помилки пращурів, навчаючись на них, щоб не допускати в майбутньому, а також має зберігати українську культуру, нашу самобутність та автентичність. Бо саме історико-культурна спадщина суспільства, народні, родинні традиції значно впливають на формування кожного з нас як особистості, нашу самоідентифікацію і є тією твердою поверхнею, фундаментом для облаштування сьогодення, побудови майбутнього, виховання нащадків, розвитку суспільства та розбудови держави.
Народна творчість, фольклор складає значну частину культурної спадщини та відіграє важливу роль у вивченні історії. Створюючись у конкретний історичний період, значна частина творів народної творчості розповідає про історичні події, особистості, ставлення суспільства до них та відображає колективний емоційний та навіть психологічний стан людей того часу. Особливо добре емоційну складову передає саме пісня, об’єднуючи в собі розповідь у тексті і мажорність чи мінорність мелодії.
Швидкий інформаційно-технологічний розвиток, урбанізація суспільства, процес глобалізації значно впливають на збереження наших старовинних народних традицій. Все менше автентичних народних пісень співають люди, тому з часом багато з них забувається, залишаючись у кращому випадку надрукованими у збірках народного фольклору у вигляді текстів та нот. Хоча, варто зазначити, що наразі цікавість до власної культурної спадщини зросла, все більше сучасних діячів культури надихаються у своїй творчості автентикою, художніми творами та осучаснюють фольклор, надаючи нове звучання, міксуючи старовинні інструменти з модним бітом, тим самим інтегруючи українську культуру в міжнародний простір та роблячи Україну впізнаваною на культурній арені.
І саме українське село залишається «колискою» народної творчості та культурних традицій, що передаються поколіннями від пращурів. Не дарма всі збирачі та дослідники фольклору та традицій їдуть подалі від міста – у село.
На зламі 17 та 18 століття в донецькому степу у мальовничому місці на правому березі річки Кривий Торець, між численних козацьких військово-господарських поселень, оселився богуславський козак Антон Щербина, який загинув у нерівному бою з татарами, захищаючи переправу через річку. Згодом на місці стоянки козака Щербини виросла слобода Щербинівка. Наразі це селище міського типу Торецької міської територіальної громади Донецької області.
Жителі Щербинівки старанно зберігають культурну спадщину рідного краю. В місцевому музеї зберігаються старовинні предмети побуту та одягу, безліч рушників та вишитих сорочок, а при Будинку народних традицій діє народний фольклорний ансамбль «Надія», який зберігає українську народну, зокрема козацьку, культуру. В репертуарі ансамблю – автентична пісня «На Кривім Торці», яка розповідає про той самий бій козака Щербини з татарами.
Розпочав свою діяльність ансамбль 19 грудня 1987 року. Високе звання «народний» мандрує з колективом з 1997 року. Знають ансамбль не лише місцеві мешканці, а й на регіональному та всеукраїнському рівнях, і любов глядачів з роками стає міцнішою.
З нагоди 35-ї річниці Народного фольклорного ансамблю «НАДІЯ» Благодійний фонд «Об’єднання світових культур» та Бренд молочної продукції MiMiMilk привітали кожну з учасниць колективу та передали спеціальні подяки та подаруночки.
Завдяки діяльності таких колективів сучасники пам’ятають своє коріння. Дякуємо за збереження та поширення автентичної культури рідного краю, культурне виховання молодого покоління та плекання у дітей любові та поваги до рідної культури!
Дещо з творчого доробку Народного фольклорного ансамблю «Надія» у відеоматеріалі за посиланням.
Наразі у селище Щербинівка періодично долітають ворожі артилерійські снаряди, у Будинку народних традицій пошкоджено частину вікон та устаткування…
