+380 50 368 16 00 uwcfua@gmail.com
Фонд допоміг на суму:23 051 901 грн.
Автор: адвокат Асадчев Юрій, партнер LEXLIGA Law Firm, волонтер UWCF
Благодійність є важливою складовою частиною громадянського суспільства та вагомим сегментом соціального життя кожної країни, а тому благодійні організації потребують чіткого правового регулювання та неабиякої підтримки з боку держави.
Незважаючи на викладене, благодійні організації в Україні в своїй діяльності зіштовхуються з певними перешкодами, висвітлення яких і є предметом даної статті. В даній публікації буде окреслено коло проблемних моментів у сфері благодійництва, запропоновано шляхи їх вирішення, а також буде приділено увагу процедурі державної реєстрації благодійних організацій.
Окремі аспекти створення та державної реєстрації благодійних організацій
Процедура державної реєстрації благодійних організацій та загальні засади їх діяльності в Україні визначені Законом України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» № 5073-VI від 05.07.2012 (далі – Закон N 5073) та Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» № 755-IV від 15.05.2003 (далі – Закон N 755).
Відповідно до статті 1 Закону № 5073, благодійна організація – юридична особа приватного права, установчі документи якої визначають благодійну діяльність в одній чи кількох сферах, визначених цим Законом, як основну мету її діяльності.
Засновниками благодійних організацій можуть виступати дієздатні фізичні та юридичні особи, крім органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб публічного права.
Як встановлено в ч.1 ст. 11 Закону № 5073, метою благодійних організацій не може бути одержання і розподіл прибутку серед засновників, членів органів управління, інших пов'язаних з ними осіб, а також серед їх працівників.
Разом з тим, таким організаціям дозволяється вести господарську діяльність.
Законодавством встановлено наступні види благодійних організацій (ст. 13 Закону № 5073):
Для державної реєстрації благодійної організації подаються такі документи:
Після проведення державної реєстрації благодійна організація підлягає внесенню в Реєстр неприбуткових установ і організацій, у такому випадку організація не набуває статусу платника податку на прибуток.
Крім того, на розсуд її органів управління, благодійна організація може бути зареєстрована в якості одержувача гуманітарної допомоги згідно Порядку реєстрації отримувачів гуманітарної допомоги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 39 від 30.01.2013 року. Включення до такого реєстру є доцільним у випадку необхідності одержання податкових пільг за операціями з гуманітарною допомогою.
Отже, в цілому Закони № 5073 та № 755-IV на належному рівні регламентують процедуру створення та державної реєстрації благодійних організацій. Разом з тим, необхідно особливу увагу приділяти змісту та оформленню установчих документів з метою недопущення негативних наслідків у вигляді відмови у такій реєстрації.
Недосконалість правового регулювання благодійної діяльності. Основні напрямки вдосконалення законодавства у сфері суспільних відносин, що виникають у процесі здійснення благодійності
Важливим допоміжним механізмом, спрямованим на виправлення недоліків соціальної політики держави, є благодійна діяльність. З огляду на викладене на сучасному етапі особливої актуальності набувають питання нормативно-правового регулювання даної галузі: правова база країни повинна бути ефективним регулятором даних правовідносин.
Так, у Національній стратегії сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на 2016 - 2020 роки, затвердженій Указом Президента України від 26 лютого 2016 року № 68/2016 вказано на недостатній рівень гармонізації законодавства України із законодавством Європейського Союзу та зроблено особливий наголос на недосконалості чинного законодавства, яке спричинює створення штучних бар'єрів для реалізації громадських ініціатив.
Правове регулювання благодійної діяльності здійснюється Конституцією України, Цивільним та Господарським кодексами, законами та підзаконними нормативно-правовими актами. Окремі аспекти благодійництва врегульовано в Податковому та Митному кодексах.
Ключовим законодавчим актом, яким регламентуються основні засади благодійної діяльності в Україні, є Закон України № 5073.
Незважаючи на його окремі недоліки, в першу чергу слід відмітити ряд його позитивних рис:
Так, важливим кроком стало розмежування Законом № 5073 відмінностей між такими поняттями як «благодійний фонд» та «громадська організація». Це призвело до впорядкування діяльності вказаних видів благодійництва, адже до такого відокремлення значна кількість так званих «благодійних фондів» у своїй діяльності виконувала функції громадських організацій.
У статті 3 Закону № 5073 наведено сфери благодійної діяльності, перелік яких розширено у порівнянні з попередніми законодавчими актами.
Так, до вже традиційних сфер, таких як «охорона здоров’я», «соціальний захист», «опіка та піклування» додано такі як «стимулювання економічного росту і розвитку економіки України», «соціальні послуги та подолання бідності» тощо.
Важливою новелою є введення такої сфери благодійної діяльності як «сприяння обороноздатності та мобілізаційній готовності країни», що продиктовано останніми реаліями суспільно-політичного життя країни.
На перший погляд може здатися, що такі нововведення є декларативними та на практиці не призводять до позитивних зрушень у сфері благодійництва, однак введення нестандартних та прогресивних сфер благодійної діяльності покликане надати поштовх як активним, так і потенційним суб’єктам благодійної діяльності для розширення масштабів їх роботи.
Прогресивним є закріплення права благодійника на здійснення контролю за цільовим використанням пожертви, а також наділення його правом на її повернення за умови нецільового використання.
Таким чином, офіційно статус благодійної пожертви змінився і вона стала підзвітною. Вбачається, що це є позитивним зрушенням для попередження фінансових зловживань у сфері благодійництва, які, на жаль, у нашому суспільстві мають місце.
Введення в обіг нових термінів, зокрема таких як «благодійний сервітут», «благодійний ендаумент», «благодійний грант» є кроком вперед, так як дозволяє їх використання на нормативному рівні.
Екстериторіальність суттєво полегшить роботу благодійних організацій з огляду на те, що вони отримали право незалежно від місця реєстрації обирати територію діяльності. Це дозволить оперативніше реагувати на стихійні лиха, які відбуваються на території всієї держави та вживати максимум дій, спрямованих на ліквідацію негативних наслідків.
Разом з тим законодавство в сфері благодійної діяльності, зокрема Закон № 5073, характеризується недосконалістю.
Вбачається за доцільне виділити наступні напрями вдосконалення законодавства щодо здійснення благодійництва в Україні:
1) застосування терміну «благодійність» замість «благодійна діяльність»;
2) нормативне закріплення переліку форм благодійності;
3) удосконалення правового регулювання меценатства як форми благодійництва.
Застосування терміну «благодійність» замість «благодійна діяльність».
Так, Закон № 5073 у статті 1 використовує поняття «благодійна діяльність». Натомість, коректнішим є вживання терміну «благодійництво», оскільки воно є збірним та включає як благодійну діяльність, так і благодійництво, яке здійснюється фізичними та юридичними особами, для яких благодійництво не є основним видом діяльності.
Нормативне закріплення переліку форм благодійності.
Чинне законодавство містить перелік видів благодійної діяльності, не розмежовуючи їх із сферами благодійництва. Це призводить до плутанини, змішування понять, що негативно відображається при їх практичному застосуванні.
За результатами системного аналізу розглядуваних суспільних відносин можливо визначити форми благодійництва, а тому вбачається за доцільне статтю 1 Закону № 5073 доповнити частиною 3 в такій редакції «Формами благодійництва в Україні є волонтерство, меценатство, гуманітарна допомога та безкоштовне донорство».
Удосконалення правового регулювання меценатства як форми благодійництва.
Меценатство вимагає внесення окремих змін до Закону № 5073. Так, стаття 10 звужує поняття «меценатство» порівняно з його трактуванням у статті 1 цього ж Закону.
Згідно статті 10 Закону № 5073, меценатською діяльністю визнається підготовка чи підтримка благодійних заходів, пов'язаних із створенням, відтворенням чи використанням у встановленому законодавством порядку творів та інших об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема благодійних гастрольних заходів, за умови забезпечення вільного доступу до таких заходів.
Тобто, статтею 10 Закону № 5073 меценатська діяльність обмежується «благодійними заходами» та необхідністю «забезпечення вільного доступу до таких заходів». Таке звуження видається недоречним, оскільки меценатство також може мати і інші вияви.
З огляду на викладене, пропонується внести зміни до ч.1 ст. 10 Закону № 5073 та викласти її в новій редакції: «меценатство – форма благодійництва, що здійснюється добровільно, безкорисливо та усвідомлено фізичним та юридичними особами приватного права, що виражається через особисту та/або майнову допомогу, ґрунтується на принципах гуманності, законності, рівності та здійснюється у сферах освіти, мистецтва і культури, науки і наукових досліджень, охорони культурної спадщини тощо».
Доцільним також вбачається нормативно закріпити поняття «меценат» і «меценатська організація» та визначити, що «меценат – фізична особа, яка добровільно, усвідомлено та безкорисливо надає особисту та/або майнову допомогу у сфері освіти, культури, мистецтва, охорони культурної спадщині, науки та наукових досліджень на користь меценатської організації або інших отримувачів благодійної допомоги».
Доцільно ввести також термін «меценатська організація – юридична особа приватного права, якою здійснюється благодійність у формі меценатства як головна мета своєї діяльності у сфері освіти, культури, мистецтва, охорони культурної спадщині, науки та наукових досліджень».
Для усунення зловживань з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування вбачається за необхідне прямо закріпити наступне положення «не можуть бути набувачами меценатської допомоги органи державної влади, органи місцевого самоврядування та політичні партії».
Отже, незважаючи на такі позитивні явища, як введення прогресивних сфер благодійної діяльності, закріплення права благодійника на здійснення контролю законодавство в сфері благодійної діяльності містить ряд негативних моментів.
З метою удосконалення правового регулювання даної сфери пропонується термін «благодійна діяльність» замінити на «благодійність» та нормативно закріпити перелік форм благодійності у вигляді волонтерства, меценатства, гуманітарної допомоги та безкоштовного донорства. Окремої уваги заслуговує удосконалення правового регулювання такої форми благодійництва як меценатство, рекомендуємо нормативно закріпити поняття «меценатство», «меценат» і «меценатська організація».
Відсутність реальних способів контролю та звітності при здійсненні благодійної діяльності. Запровадження механізмів ефективної боротьби із зловживаннями, які вчиняються недобросовісними особами під виглядом благодійної діяльності.
На даний час благодійна діяльність в Україні перебуває на хвилі піднесення: в державі діє величезна кількість благодійних фондів, а в їх діяльності беруть участь багато громадян. Залучена ними допомога в значній мірі сприяє вирішенню ряду проблем, які виникли в державі, а добросовісні благодійні фонди користуються високим рівнем довіри.
Саме завдяки активності благодійних організацій значно підвищився рівень підтримки Збройних Сил України, було вирішено ряд проблем переміщених осіб, залучено і надано благодійну допомогу соціально-незахищеним верствам населення тощо.
Однак, це в той же час призвело і до поширення зловживань у даній сфері з боку недобросовісних осіб: із зростанням кількості громадян, готових жертвувати власні кошти на благодійні потреби активізувалась також і шахрайські структури, які під виглядом благодійної діяльності проводять публічні збори пожертв.
Багато в чому така шахрайська діяльність в Україні стала можливою у зв’язку з відсутністю реальних способів контролю та звітності при здійсненні благодійної діяльності.
Якщо звернутися до досвіду міжнародної спільноти, в інших країнах запроваджено особливі механізми звітності та контролю за діяльністю благодійних організацій.
Зокрема, в Фінляндії такі організації зобов’язані надавати інформацію щодо своїх доходів та витрат на вимогу будь-якого заявника. Повний обсяг інформації про доходи та видатки благодійних фондів внесено у відповідний Державний реєстр благодійних організацій, який діє в Ірландії та знаходиться в публічному доступі в мережі Інтернет.
Різного роду звіти про діяльність благодійних організацій публікуються і в спеціалізованих виданнях Нідерландів, Люксембургу, а у Великобританії, Іспанії така інформація підлягає обов’язковому опублікуванню на веб-сайтах таких організацій.
Вбачається, що врахування міжнародного досвіду у даній сфері в нашій державі є гостро необхідним.
Вирішення даного питання видається можливим шляхом внесення доповнень до Закону № 5073 наступного змісту «Інформація про структуру та розмір доходів і витрат благодійних організацій має щомісяця оприлюднюватись на офіційному веб-сайті благодійної організації і постійно знаходитись у вільному доступі».
Крім того, важливими кроками для нормативного закріплення ефективних засобів контролю за діяльністю благодійних організацій вбачається запровадження наступних нововведень.
Так, пропонується статтю 6 Закону № 5073 доповнити положенням, згідно якого «Бенефіціар – фізична особа – на вимогу благодійника, зобов’язаний надати йому доступ до інформації про використання благодійної пожертви (благодійного гранту), в тому числі надати копії первинної фінансової документації, в строк, що не перевищує 10 днів з моменту пред’явлення такої вимоги».
Рекомендується проблеми, пов’язані з нецільовим використанням пожертви вирішити шляхом накладення на набувача допомоги обов’язку повернути такі кошти благодійнику на письмову вимогу останнього на протязі 30 днів з дня пред’явлення такої вимоги.
Схожі заходи було запропоновано Проектом Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо протидії зловживанням у сфері благодійництва» № 3215 від 02.10.2015 року, який на даний момент направлено на розгляд Комітету.
Отже, з метою вдосконалення контролю за використанням коштів пожертвувачів необхідним є покладення на благодійні організації обов’язку щомісячно оприлюднювати на офіційному веб-сайті інформацію про структуру та розмір доходів і витрат. Необхідним є і закріплення їх обов’язку повертати благодійнику грошові пожертви, якщо вони були використані не за цільовим призначенням.
Окремі аспекти посилення відповідальності за порушення законодавства у сфері благодійницької діяльності.
Правопорушення у сфері благодійної діяльності має місце на всіх етапах. Основними проблемами, з якими при цьому зіштовхуються правоохоронні органи – недосконалість правового регулювання благодійності, про що уже зазначалося. Поряд з цим, відсутнє чітке нормативне закріплення відповідальності у даній сфері.
Так, ч.1 ст. 27 Закону № 5073 встановлено, що суб'єкти благодійної діяльності і посадові особи органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування несуть цивільно-правову, адміністративну, дисциплінарну та кримінальну відповідальність за порушення законодавства про благодійну діяльність у порядку, встановленому законом.
З наведеного слідує, що до відповідальності порушників можливо притягнути тільки у випадку, коли їхнє діяння містить склад того чи іншого правопорушення, передбаченого законодавством України. Якщо звернутись до його системного аналізу, можна зробити висновок, що в Україні відсутні спеціальні правові норми, які визначали б склад адміністративного правопорушення та/або злочину у сфері благодійництва, що вкрай ускладнює роботу правоохоронців.
Таким чином, доцільним є нормативне закріплення адміністративної та кримінальної відповідальності за окремі порушення у сфері благодійницької діяльності.
Пропонується Кодекс України про адміністративні правопорушення доповнити правовими нормами, що встановлюють адміністративну відповідальність за порушення встановленого законом порядку публічного збору благодійних пожертв та за неоприлюднення (ненадання вільного доступу) інформації про структуру та розмір доходів і витрат благодійної організації у встановленому законом порядку.
Суспільно-небезпечні порушення у даній сфері потребують жорсткіших заходів – встановлення кримінальної відповідальності. Так, пропонується ввести в Кримінальний кодекс України статтю, що передбачає кримінальну відповідальність за привласнення зібраних благодійних пожертв (благодійних грантів), призначених для вигодонабувача (бенефіціара).
Отже, нормативне закріплення адміністративної та кримінальної відповідальності у даній сфері та посилення відповідальності за привласнення благодійних пожертв дозволить належним чином переслідувати недобросовісних осіб, залучених до шахрайських схем.
Таким чином, незважаючи на загалом позитивні зрушення у регулюванні здійснення благодійництва в Україні, дана сфера потребує вирішення ряду проблем, які постійно виникають. Насамперед слід удосконалити правову базу, що регламентує суспільні відносини, пов’язані з благодійництвом та ліквідувати прогалини, неточності та суперечності законодавства. Однак, цього недостатньо. На даному етапі наша держава потребує запровадження реально діючих механізмів боротьби із зловживаннями, які мають місце під виглядом благодійної діяльності: прозорість, публічність та звітність повинні бути пріоритетними у роботі благодійних організацій. А нормативне закріплення відповідальності за порушення законодавства у сфері благодійницької діяльності повинно стати дієвим засобами запобігання зловживанням з боку недобросовісних осіб.