Впусти особливу дитину до свого світу!

Вихованки Пугачівського дитячого будинку-інтернату (для дівчат, хворих на олігофренію в стадії імбецильності, хворобу Дауна, для дітей позбавлених батьківського піклування, дітей-сиріт) заполонили наші думки, почуття і всі куточки серця, приносячи при цьому хаос, щастя, радість і сміх. Із кожним відвідуванням дівчаток, ми чуємо їхні прохання про екскурсію до Києва. Вони живуть мріями про подорож, бажають відкрити для себе щось нове, відчути нові емоції.

22 липня 2017 року мрії принцес реалізували співробітники Благодійного фонду «Об’єднання світових культур» та волонтери detdom.info, організувавши насичену програмою екскурсію до столиці.

Діти з великою радістю готуються до поїздки, та ще з більшою сідають у автобус. Кілометрів за 50-60 починаються традиційні запитання до вихователів, котрі супроводжують: «а ми ще не приїхали?, а ми будемо у ресторані їсти смачну картоплю?, а ми побачимо Оксану, Люду, Таню, Оленку?, а хто ще буде?, а коли ми приїдемо?, а який корабель, чи помістимося всі.. а коли…, а де…???» І так всю дорогу почемучки задають питання…

Дітьми у Пугачівському дитячому будинку-інтернаті називають усіх вихованців, хоча віковий розрив між ними 31 рік. Наймолодшим — 4, найстаршим — 35 років. Щоденною кропіткою працею співробітники інтернату творять справжні дива, у 22-річному віці діти починають говорити.

«Ми не вважаємо дітей з синдромом «особливими». Для нас особливі всі діти, кожен малюк – унікальний», - розповідає про вихованців старша медсестра Людмила Іванівна Олейникова та наголошує: «Наші вихованці — це насамперед діти. А їхні слова «Мамочко, я тебе люблю…» приносять моральне задоволення та є найкращою мотивацією до роботи. І якою б складною не була робота із ними, але їхні слова окриляють».

І нарешті зустріч… Хтось запитує, хтось розповідає про себе, хтось просто мовчки намагається доторкнутися та обійнятися, у всіх на обличчі радість та вдячні оченята, котрі переповнені щирою любов’ю.

Дуже смачно поснідали у ресторані громадського харчування «Макдональдз», повітряні кульки та смачні Хеппі-міли з сюрпризами — іграшкою всередині – порадували наших принцес. З облич відвідувачів не сходили щирі посмішки. Разом з малечею підкріпилися і супроводжуючі вихователі та нянечки будинку-інтернату, а справжнім сюрпризом від співробітників «Макдональдза» (Боричів узвіз, 10А, м. Київ, на Поштовій площі) смачна, запашна кава із смаколиками для волонтерів. Щиро дякуємо закладу МакДональдз за приємні сюрпризи, усмішки наших принцес! Ваша команда – це дружня родина, яка із кожним відвідуванням стає для нас затишним улюбленим місцем! Творчих успіхів, натхнень та нових досягнень Вам!

Біля теплоходу «Говерла», на 11 причалі Річкового вокзалу, вже із нетерпінням нас виглядав Володимир Кравець із Громадської організації «Рідні Нивки». Дякуємо Вам, пане Володимире, за захоплюючу водну прогулянку по Дніпру. Де наші вихованки насолодилися вперше всією красою дніпровських берегів Києва та вдихнули річкову свіжість.

Ступивши на палубу теплохода річка прийняла нас і понесла за своєю течією. Яскраві кульки, солодкі подарунки – усе це чекало на кожного юного мандрівника від організаторів.

«Надзвичайно приємно бачити щасливі усмішки дітей, хороший настрій вихователів та нянечок. Хотілося, щоб цей день був справжнім святом, сповненим позитивними емоціями. Думаю, нам вдалося. Дівчатка вперше прогулялися на теплоході, побачили Дніпро, вперше повідали про всі свої секрети та поділилися враженням громадському дитячому інтернет-телебаченню і радіо «Веселка TV». Атмосфера знімального колективу надала в цей день ще більше емоцій, посмішок і радості, зйомка зблизила всіх і зробила друзями. Поступово дітей залучили до промовлення окремих слів у віршах, а більш впевненіших дівчаток мікрофон стимулював читали на пам'ять вірші по декілька разів.», - прокоментувала організатор заходу, керівник програм і проектів Благодійного фонду UWCF Людмила Лисенко.

Подорож продовжилася і дітки потрапили у казковий світ Пейзажної алеї, де, гуляючи, переходили від однієї скульптури до іншої. Тут навіть і дорослі на хвилинку згадали відчуття дитинства.

Після пішої прогулянки діти відвідали Свято-Покровський жіночий монастир, де прихожан зустріли дуже тепло. Матінка Наталія провела екскурсію по території монастиря, розповіла про місцеві святині, всі відвідувачі вклонилися святиням обителі. Довкола буяли барвисті клумби, шелестіли від повіву вітру кущі й декоративні дерева. Усе це, як і свіже молоко та смачна духмяна випічка, приготована до обіду, було насичено особливим світом духовної гармонії. Ми забули про буденність та розпочали вести внутрішній діалог із Богом і святими, діяння яких знайшло відображення у неповторних у своїй красі розписах храму.

Помолившись біля святинь і подякувавши Богу за подорож, трохи втомлені, але осяяні благодаттю мандрівки, вихованці на завершення вирушили до трапезної. Монахині почастували всіх смачним обідом та побажали здоров’я і Божої допомоги в дорозі.

«Нехай Всемилостивий Господь укріпляє духовно та допомагає організаторам і в подальшому звершувати нові цікаві поїздки для дітей», - побажала матушка Наталія.

Побувавши хоч один раз в цьому святому місці, з’являється бажання повертатися сюди знову й знову, дізнатись більше про життя монастиря.

Помолившись, вихованці та супроводжуючі в духовному наповненні і радості поїхали до дому.

«Такими поїздками важливо підготувати суспільство до того, що ці діти мають право жити в нашому соціумі та бути щасливими, як і ми. Ми зобов'язані впустити їх в наш світ і так само зайти в їхній», - наголосила куратор detdom.info Оксана Золотухіна.

«Приїзд наших підопічних – завжди одна з найяскравіших подій у Фонді. І, звичайно, величезне задоволення описувати їхню подорож та відкриття кожної дитини, такої унікальної, відкритої всьому світу. Щодо особливих дітей існує дуже багато міфів, пересторогів, через те, що не розуміє суспільство їх особливостей. Наш фонд інтенсивно працює з дітками, що мають різні вади здоров’я, тому ми розвіємо міфи щодо них. Такі діти вчать чути себе й інших, адже ми живемо у буденних речах, а ці діти, вони над цим усім», - резюмувала директор фонду UWCF Олена Кобець.

Тільки коли ми почнемо розуміти і перестанемо боятися, тільки тоді ми зможемо створити щасливе життя для особливих дітей. Крок за кроком ми готуємо суспільство до того, що особливі діти із дитячих будинків-інтернатів мають право жити повноцінно в нашому соціумі.

Усі учасники екскурсії повернулись додому із великою кількістю позитивних емоцій та вражень і висловлюють щиру подяку всім, хто долучився до екскурсії.