+380 (44) 331 4138uwcfua@gmail.com
Фонд допоміг на суму:19 128 530 грн.

    Пожертвувати

Головна Програма «Крокуємо в країну Здоров'я» / Прапор UWCF подорожує з нами

Прапор UWCF по всіх вершинах подорожує з нами: сходження на Говерлу-2021

Дата: липень 2021 року

Програма «Крокуємо в країну Здоров'я» Благодійного фонду «Об’єднання світових культур» (United World Cultures Foundation, UWCF) у межах міжнародної акції «Будьте здорові – і побачите світ у всій різноманітності фарб і відтінків» в черговий раз організувала для своїх співробітників та волонтерів один з найзахоплюючих заходів літа — похід у Карпати.

Карпати – різнобарвні та неповторні! Скільки всього цікавого і незабутнього одразу малює наша увага! Говерла, стежки Довбуша, стрімкі річки, цілюще повітря і неймовірні краєвиди, унікальний гуцульський колорит і карпатський чай, звук трембіти серед скель! Карпати вміють дивувати та закохувати!

Наш Благодійний фонд UWCF відомий багатьом хорошими справами та програмами: «Крокуємо в країну Здоров’я», «Діти Авдіївки», «Гран-при», «Генії майбутнього», «Зробимо життя дітей кращим», в тому числі й перемогами у підкоренні гірських вершин. У 2017 році співробітники та волонтери Фонду робили сходження на найвищу точку України, вершину Українських Карпат – гору Говерла, висота якої 2061 м., зеленим шляхом – він пологіший, легший, але довший (приблизний час підйому – 4 години). На Синайському півострові (Єгипет) піднімалися на гору Мойсея, вона вища за нашу Говерлу на 200 метрів – 2285 метрів над рівнем моря. Зважаючи на попередній досвід підкорення вершин, на цей раз сходження робили синім крутим шляхом, ініціатори проведення цьогорічної гірської мандрівки хотіли обрати щось нове і щоб навіть з родзинкою.

Сходження на гору-символ Говерлу — це не просто чергове підкорення найвищої точки українських Карпат, але й нагадати людям про потребу берегти своє здоров’я. Починаючи з найбільш раннього віку, виховувати в собі активне ставлення до власного здоров’я, розуміння того, що здоров’я — найбільша цінність, дарована людині Природою. На жаль, багато молодих людей поки здорові, не дбають про своє здоров’я і, лише втративши його, відчувають потребу берегти здоров’я.



Доїхавши до туристичного притулку, ми слухаємо короткий інструктаж від професійних провідників, гуцула Юрія Васильовича, у котрого буде тисячне сходження, та гіда Людмили Велічко (Київ), що постійно супроводжуватимуть нас під час підйому. Слухаючи настанови інструкторів, ми паралельно насолоджувалися ранішньою погодою Карпат.

Дуже складно у високих горах зловити так зване «погодне вікно». Прогноз цього року був дуже нестабільний: тобто там зміна погоди згідно з прогнозами протягом доби мінялася – це була перша складність. І друга складність – після такої дворічної паузи, дуже велика кількість людей з цілого світу, виявили бажання піднятися.

І ось, морально підготувавшись, починаємо наш підйом. Пройшовши декілька десятків метрів, розуміємо, що далі буде непереливки – починається крутий підйом, а під ногами в нас лише земля та каміння, тому цей підйом буде не з легких. Така дорога буде близько 800 метрів. Під час першого підйому організм пристосовується до умов сходження, тиск нормалізується а м’язи ніг приходять в тонус.

Подолавши перший підйом, перед нами починають відкриватись перші панорами Карпат. Пройшовши ще трохи, зупиняємось на невеликий привал. Отож, трохи відпочивши та втамувавши спрагу, вирушаємо далі до вершини. Маємо змогу подихати на повні груди гірським повітрям та роздивитися природу Карпат в усій красі.

В цей час сонце вже достатньо високо піднімається над горизонтом і в безхмарну погоду вже стає жарко.

Обернувшись назад та поглянувши на краєвиди, мимоволі затамовуєш подих, адже починається вже високогірна місцевість і простір для огляду тут більший. Дорога постійно прямує вгору, але ми вже звикли до цього, тож прямуємо далі.

Останні 200 метрів підйому є найбільш втомливими, та ще й погода змінилася. Дорога йде через кам’яні осипи і перш ніж наступити на черговий камінь, треба переконатися, що він міцно стоїть на землі, адже один невдалий крок – і можна травмуватись не лише самому, а й травмувати тих, хто йтиме позаду. Тому оптимальний варіант підйому – рухатись «серпантином» на деякій відстані один від одного. Накриває раптова злива, град, сходження ускладнене великою кількістю потічків та калюж, які часто доводиться обходити, через що час підйому збільшується. Привітна земля Карпатських гір перетворюється на болото, йти доводиться повільніше та обережніше, в грязюці по вуха. У нас була мета, перед очима стояла вершина. Ми повинні були її підкорити. Дійти до фінішу.

Незважаючи на складність такого підйому, жага до підкорення вершини все-таки сильніша і ось, судячи з криків «УРА!» відчувається наближення заповітної мрії – самого вершечки гори Говерла – найвищої вершини України.

Нарешті, пройшовши останні метри підйому, виходимо на вершину. Тут можна побачити декілька хрестів, скульптурних композицій та прапорів.

Ми підняли там прапор Благодійного фонду «Об’єднання світових культур» (United World Cultures Foundation, UWCF), який вже підіймали на багатьох вершинах.

У нас, мандрівників, перехоплювало дух від гірських контрастів. Ми «доторкнулися» до хмар і побачили, як «димлять гори…». За формою Говерла нагадує правильний конус і покрита альпійськими луками. Подекуди місцевість є пересіченою, тому сходження на неї потребувало певної фізичної та моральної готовності. Але спільна ідея, дружня атмосфера, норовлива погода та свіже гірське повітря сприяли досягненню мети – побачити Україну з висоти пташиного польоту.

На вершині, температура на 15 градусів нижча за ту, що трималася біля підніжжя гори. Тому добряче змерзнули, потрапивши в негоду зі зливою і шквальним вітром. Під час грому й грози, співробітники ДСНС, виходити у гори не рекомендують бо це дуже небезпечно. Над вершиною постійно літав літак із співробітниками ДСНС, вони мандрівникам надавали сил і впевненості, що все буде добре.

Вершина — це ще не привід для ейфорії, це проміжний результат у таку непередбачувану погоду. Основний результат — це коли ти вже у підніжжі гори. Ось тоді можна святкувати перемогу!



Двох наших гідів, Людмилу та пану Юрія, хочемо назвати нашими ангелами-охоронцями. Були епізоди, під час яких вони дуже достойно вчинили. От, наприклад, один із моменті, коли поруч з кам’яною стежкою була прірва з водою, вони вчасно підбігли з обох боків і допомогли вибратися з цієї пастки. А ще ми потрапили у непроглядний туман, в якому загубитись без гіда – раз плюнути. Видимість при цьому – витягнута рука. Згодом розумієш, що це не туман, а справжнісінька хмара, і температура тут в рази менша, ніж біля підніжжя. Ми нашим гідам безмежно вдячні, внизу їх обійняли, назвавши ангелами-охоронцями.

Подорожуючи до Карпат, легко знайти як відволіктись від буденності, Карпати вміють дивувати та закохувати! Мандрівка волонтерів та співробітників Фонду включає все найцікавіше, що дозволяє повністю зануритись у колорит Карпат.

«Серед мальовничого передгір’я Карпат у гущі темних лісів, де в тіні столітніх сосен цвіте казкова папороть, заховане таємниче кам’яне царство. Його цар давно помер, залишивши десятки легенд, жодна з яких не повідає людям правди про те, що було колись у його володіннях і що насправді заховане за цими тяженними чорними брилами гір. Залишились лише статуї невідомих істот, що колись виросли з-під землі, а зараз ховаються у важкому оксамиті холодно-зелених мохів. То Скелі Довбуша, так пишеться у «ВСВІТІ».

Ми поринули у красу Карпатських гір, прогулюючись стежками Довбуша, слухаючи історію про самого «гуцульського Робін Гуда» та його загадкову смерть. Скелі Довбуша — скельно-печерний комплекс, унікальна пам’ятка історії та природи.

Популярні скелі Довбуша і серед сучасної активної молоді. Особливо їх люблять ті, хто займається скелелазінням. Навіть міжнародні змагання із цього виду спорту проводять тут. На скелях прокладено понад сто маршрутів різного рівня складності.

Місто Яремче – це серце туристичних Карпат. Тут, серед краси величних гір розслабляється тіло і душа і йдуть всі тривожні думки. Яремче вражає всіх своїми бурхливими водоспадами, древніми старовинними церквами і звичайно ж унікальним гуцульським колоритом, яким тут без перебільшення просочений кожен куточок.

Одне з найгарніших місць у Карпатах! Розкішні готелі у Карпатському стилі поєднуються з неймовірною, казковою природою та горами... Буковель, це те місце, яке точно залишиться у нашому серці і неодмінно змусить повернутись сюди ще багато разів.

Мандрувати ми на комфортабельному автобусі туристичного класу із зручними сидіння та системою кондиціонування, а запорука швидкої та легкої доставки нас в пункт призначення були наші ангели-водії два Олександра.

Окрема подяка нашому гіду/організатору Людмилі Велічко! Завдяки Людмилі хочеться їхати у мандри ще і ще. І, звісно, всюди з нами прапор United World Cultures Foundation / UWCF.