+380 (44) 331 4138uwcfua@gmail.com
Фонд допоміг на суму:19 128 530 грн.

    Пожертвувати

Головна / Програма "Крокуємо в країну Здоров'я" / Акція «Бій за життя триває, Амазонки!»

Здорова матір – щаслива родина!

Дата: жовтень 2019 року

Щороку в Україні у кожної десятої жінки виявляють рак молочної залози, у кожної другої з них захворювання діагностують на третій та четвертій стадіях.

З кожним роком рак «молодіє»! Якщо раніше пік захворюваності припадав на вік 40-50 років, то зараз це зовсім молоді дівчата, які ще могли й не народжувати – 18-20-річні жінки. Це страшний діагноз, через який людина часто «опускає руки», втрачає віру…

Програма «Крокуємо в країну Здоров’я» Благодійного фонду «Об’єднання світових культур» на свято християн та воїнів Покрови Пресвятої Богородиці запустили акцію «Бій за життя триває, Амазонки!» (надання безкоштовних силіконових протезів молочної залози Німецької компанії Amoena). До акції першими долучилися відділ соціальної політики Рудківської міської ради Самбірського району Львівської області.

Жінки отримали безкоштовний протез молочної залози Німецької компанії Amoena, котрий виготовлений із безпечного медичного силікону, вкритого поліуретановою плівкою. Ці вироби своєрідна реабілітація жінки, яка перенесла мастектомію і будуть компенсувати її фізичний стан, в плані самої постави.

«Силіконові екзопротези повністю імітують форму і розміри молочної залози, безпечні, екологічні і не подразнюють шкіру. Різні відтінки бежевого кольору, різні розміри, різні форми і навіть різна текстура дозволяють ідеально підібрати екзопротези, враховуючи звички і побажання жінки. У екзопротеза висока теплопровідність, тобто він абсолютно підлаштовується та нагрівається до температури тіла, завдяки чому не буде відчуття штучності та незручності, навіть на дотик він майже такий же як і справжня молочна залоза», - розповіла Людмила Лисенко, керівник програм та проектів Благодійного фонду UWCF.

Починати носити вироби можна через 1,5-2 місяці після загоєння післяопераційних швів і набряків та психологічної готовності самої жінки.

Приховати свій діагноз жінки намагаються з кількох причин. Інколи розповісти про рак їм заважає страх бути жалюгідними в очах інших, страх бути тягарем. Не вимовляючи слово онкологія вголос, жінки бережуть своїх близьких від ноші, з якою доводиться жити їм самим. Найкраще жінки розкриваються і починають розповідати про проблеми, які їх хвилюють, лише в колі інших жінок. Так поступово в них з’являється можливість поговорити про те, що неможливо зрозуміти іншим. Жінки, власним прикладом, вселяють хворим надію у краще, нове та віру у перемогу над хворобою.