Вимушені пікніки переселенців у Пущі-Водиці

У середині березня у вимушених переселенців зі Сходу, що проживають у пансіонаті «Джерело» в Пущі-Водиці, розпочалися вимушені пікніки зі справжніми вогнищами. Не дивлячись на те, що на вулиці холодно і сніжок з дощем пролітає, вони зібралися не поспівати пісень, а підтримати один одного, закип’ятити воду для дитячих кашок, погрітися та вселити надію… не смішно, а плачно... І так чотири дні, діти поспішали зі школи, думаючи, що мами пригостять їх наваристим борщиком, чи смачним рагу з хлібом та чаєм. Адже ми знаємо, що гарячі страви додають сил та здоров’я, зігрівають у прохолодні дні. Але про такий обід близько 70 дітей вимушених переселенців, понад десять з яких молодші за два роки, лише мріяли... Чотири дні були без світла!

«Мабуть, це перший ресторан громадського харчування «Макдональдз», який, почувши про дітей, відразу відгукнувся, та запропонував свою допомогу, - розповідає куратор програм Благодійного фонду «Об’єднання світових культур» Людмила Лисенко. – Коли ми заносили пакети з гостинцями, малеча з нетерпінням чекала смачнючих гостинців Хеппі-мілів. Біля імпровізованої кухні із палахкотінням вогню було чути радісний сміх, з облич дівчаток та хлопчиків не сходили щирі посмішки. Старшокласники, котрі приходили зі школи, трішки соромилися, бравши гостинці, але вже на лавочках біля пансіонату смакували, і все вигукували «Дякуємо «Макдональдз». Щиро дякуємо МакДональдзу! Ви служите чудовим прикладом толерантного, людяного ставлення до тих, хто потребує допомоги та уваги. Виявляючи своє добре ставлення до інших, ми допомагаємо створити довкола себе загальну атмосферу доброзичливості, що є принципово важливим для створення здорового суспільства».

Бажаємо всім нам віри у власні сили, мудрості, терпіння та розуміння того, що коїться довкола нас. Сподіваємося, що найгірше ми пережили. Нехай родинне вогнище зігріває, а любов та підтримка друзів завжди буде тією зіркою, що осяює життєвий шлях.