День Матері припадає на другу неділю травня, коли природа-матінка вбирає свою землю весняними квітами та пробуджує її для праці і радості. В образі матері осягаємо розумом свою рідну, вишневу Україну, мальовничу і прекрасну, з її широкими полями, глибокими річками і морями, високими горами та безкраїми рівнинами.
Мати… Матінка… Матуся… Чи є на світі слово більш прекрасне й ніжне? У мами щира душа, добрі й ласкаві руки, найвірніше й найчутливіше серце, в ньому ніколи не гасне любов, воно ніколи не залишається байдужим. Матуся з перших хвилин нашого життя віддає нам усе своє тепло до останньої краплини. Її любов до дитини безмежна й щира. Ніхто так не любить, як любить мати своє дитя. Мама – завжди гарна й чарівна – немов перша весняна квіточка, її лагідне слово зцілює хвороби, дарує щастя й радість, а її посмішка порівняна хіба що з теплим промінням сонця. Кожна мама і зараз мріє про те, що її дитя буде найкраще, найрозумніше, найдобріше, бо людина починається з добра.
Доброта – це велика сила... Із 24 лютого, після повномасштабного вторгнення російських військ в Україну, яке розпочалося з масованих бомбардувань міст, мільйони українців стали буквально бездомними – їхні домівки зруйновані або ж перебувати у них небезпечно для життя. Найбільше біженців тікає з обласних центрів – Харків, Чернігів Суми, Миколаїв – та областей, з Донецького і Луганського регіонів, міст Запорізької області та, звісно, столиці і ближніх до Києва міст і містечок. Саме ці регіони першими зазнали бомбардувань окупантів. Наша велика війна – так називають її українці. Чоловіки стають до зброї, жінки евакуюються з дітьми. Матусі шукають прихисток на заході Україні та виїжджають закордон.
Благодійний фонд «Об’єднання світових культур» (United World Cultures Foundation, UWCF) із перших хвилин розпочав допомогу матусям із дітками і продовжуємо підтримувати наразі, де б вони не знаходилися. Надіслали продуктові набори, смаколики дітям, шоколадки від компанії Nestle та пана Богдана Купчинського.
У кожної матусі наразі існує лише одне бажання – врятувати своїх дітей. Юля виїхала з міста Києва (Дарницький район Києва), її син професійно займається футболом, він є давнім приятелем Фонду, допомагає дітям із інтернатів. Їх проводжав чоловік і тато, який залишився, щоб обороняти Батьківщину. Юля розповідає: «Чому ми поїхали? Бо в нашому місті було небезпечно залишатися: його бомблять, сирени, повітряної тривоги, ховання в укриття не дають можливості спокійно жити. Я переживаю за долю сина у нього ще все життя по переду».
Ми віримо, що скоро буде Перемога і наші матусі з дітками повернуться до своїх домівок. Відбудуємо міста, села, і там поселяться любов, доброта та мир!
Висловлюємо щиру подяку всім благодійникам, які долучаються до надання допомоги та волонтерам!
Нагадуємо, що триває збір коштів для придбання необхідних медикаментів за запитами від лікарень та окремих громадян з гарячих точок країни, а їх значна кількість! Пожертвувати кошти можна за ПОСИЛАННЯМ, чи безпосередньо передавши речі (пишіть нам у соціальних мережах чи на пошту).
