+380 (44) 331 4138uwcfua@gmail.com
Фонд допоміг на суму:18 099 568 грн.

    Пожертвувати

Головна / Програма "Крокуємо в країну Здоров'я" / Особливий транспорт для людей з обмеженими можливостями

Ми – нащадки славних козаків

Дата: травень 2020 року

Для нас сучасних українців, козаки, козацькі походи, права і вольності – не тільки символи національної гідності, а й усвідомлення того, що ми є нащадками унікального явища в європейській історії.

Козацько-лицарські традиції виховання є одним із найоригінальніших явищ світової й української педагогіки, вони відбивають духовне ядро нації, її прагнення до волі, незалежності, демократизму. Сьогодні саме вони є невід’ємною складовою освітньо-виховної системи.

Козацьке селище Студеники, що у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області, існує понад 300 років, бо воно зазначене на карті французького інженера Боплана, складеній у другій чверті ХVІІ століття. Перші мешканці з’явилися протягом 1616-1620 років. І були це – переяславські козаки. Будучи від природи людьми щирими, доброзичливими, козаки були милосердні, співчутливі до страждань, готові завжди допомогти, чим можуть, усім, хто цього потребує, безпосередньо, передавали допомогу з рук у руки, причому, потай від сторонніх очей. Дітям своїм козаки давали настанову: «Бережи, сину, заповідь батька свого і не відкидай науки матері своєї!»

Від одного такого переяславського козака акція «Особливий транспорт для людей з обмеженими можливостями» отримала прохання про допомогу щодо надання інвалідного візка. Ця акція реалізується програмою «Крокуємо в країну Здоров’я» Благодійного фонду «Об’єднання світових культур» спільно з Міжнародним благодійним фондом «Сприяння розвитку медицини» з метою покращення життя українців з інвалідністю.

Для того, щоб підвищити якість життя літніх людей у сільській місцевості, інвалідний візок був переданий Ярославі Токар, Голові МБФ «Волонтерське об’єднання «Крила», котра із волонтерами, не дивлячись на карантин, доставила у село Студеники новий багатофункціональний візок для паралізованої козачки після інсульту.

Отож, бажаючи всім плідної праці, хочеться одного: щоб люди пишалися сучасними козаками так, як Наливайком, Трясилом, Сірком чи Палієм... Адже ніяка пандемія нам не страшна, коли ми спільно творимо реальні справи!

Душу – Богу! Життя – Батьківщині! Серце – людям! Слава козакам! Слава Україні! Нехай ці слова служать дороговказом для нас.