+380 (44) 331 4138uwcfua@gmail.com
Фонд допоміг на суму:19 128 530 грн.

    Пожертвувати

Головна / Програма "Крокуємо в країну Здоров'я" / UWCF в Єгипті

Перевірка гостроти зору у Бедуїнів Музейної

Дата: травень 2021 року

Стан здоров’я населення викликає занепокоєння та є однією з найактуальніших проблем багатьох країн світу, адже здоров’я населення – одна з головних складових національного багатства країни, рушійна сила економічного та соціального розвитку держави.

Про те, що проблеми порушення і втрати зору є надзвичайно серйозними, свідчать такі дані: у всьому світі близько 285 мільйонів осіб страждають від порушень зору, з них 45 мільйонів — сліпі і понад 200 мільйонів мають знижений зір. Серед основних причин сліпоти є глаукома, вікова дегенерація жовтої плями, помутніння рогівки, діабетична ретинопатія, катаракта, захворювання очей у дітей, які пов’язані з порушеннями рефракції, сліпота через зміни структур органу зору, що обумовлені цукровим діабетом. Збільшення кількості людей похилого віку зумовлює зростання захворювань пов’язаних з віком, зокрема серцево-судинних та ендокринних, для яких характерним є поступове зниження та втрата зорових функцій.

Кожну хвилину на нашій планеті сліпне дитина, кожні шість секунд – дорослий. Медичні працівники, Благодійні фонди б’ють на сполох.

Міжнародний благодійний проєкт «Здоровий зір – чіткий погляд на світ» для дітей та дорослих» програми «Крокуємо в країну Здоров'я» БФ «Об'єднання світових культур» / United World Cultures Foundation / UWCF (Україна) та Програми «Діти пустелі» Міжнародного благодійного фонду «Волонтерське об’єднання «Крила» (Єгипет), що відбувся у місті Дахаб та ближніх поселеннях, передбачав діагностику зору, вимірювання внутрішньоочного тиску, артеріального тиску та безкоштовну видачу окулярів.

Наші очі дозволяють нам не губити з поля зору безліч дрібниць, проте часто самі залишаються поза нашою увагою.

Очі традиційних Бедуїнів помічають багато знаків. Вони знають, де і коли знайти воду. Кущі кажуть їм, коли останній раз був дощ, і скільки падало. Знаки, залишені на піску, інформують, хто там був, коли і в яку сторону пішов і з якого боку прийшов, величина стада, а навіть вік його верблюдів.

Міжнародний благодійний проєкт «Здоровий зір – чіткий погляд на світ» для дітей та дорослих» спільно із представником від місцевої влади відвідали до жителів пустелі, Бедуїнів Музейної, одного із поселень Сент-Катерина, для того, щоб перевірити гостроту зору, виміряти внутрішньоочний тиск, артеріальний тиск та безкоштовно видати окляри.



Жінки приходили на обстеження в нікабах, тож ми бачила лише їхні очі та чули слова подяки, мудрі, добрі та відверті, наскільки це можливо.

Деякі Бедуїни піддалися впливу сучасності і використовують щоденну технологію, таку як телефони і телевізори. Інші живуть життям глибоко посадженим в традиціях, яким тисячі років.

Бедуїни – це люди честі, горді, сміливі та релігійні, дуже трудолюбиві та гостинні. Життя в пустелі без всяких зручностей не легка і загартовує вже з самого дитинства. Вони живуть великими сім’ями, племенами, хамулами, поєднуються у селища. Як у всякому традиційному суспільстві, у племен є шейхи – мудрі і поважні люди, що представляють інтереси за межами племені і розбирають проблеми всередині нього. Як і раніше, батьки вибирають хлопцеві дружину з гідної благочестивої родини, обов'язково зі свого племені. Як і століття тому, гордий бедуїн ні на кого не працює, тому в їх сім'ях багато дітей. Справжнє життя Бедуїнів Музейної протікає в їхніх домівках, сім’ях і в їхніх серцях.

Як і раніше, Бедуїни займаються будівництвом монастирських будівель і доріг, доглядають за олійними і мигдалевими садами.

В одному з таких будиночків-садів живе старійшина із своєю родиною, котрий запросив представників United World Cultures Foundation до себе. Весь рід (крім жінок) збирається за обідом біля багаття, а після простої, але смачної їжі гостей пригощають кавою.

Кава у бедуїнів — це не просто напій, це своєрідний символ гостинності. Як в Україні дорогих гостей зустрічали хлібом з сіллю, так у бедуїнів гостей завжди пригощали кавою. За традицією, до приготування кави господар шатру брався лише тоді, коли вже всі гості збирались біля вогнища. Це цілком чоловіча робота — жінкам не дозволялось ані обсмажувати кавові зерна, ані молоти їх. Готовий напій переливали в чашу, обов’язково тримаючи чашу правою рукою, а ківш — лівою. Перший ковток робив сам господар — щоб переконатися, що напій вийшов смачним, а гостям показати, що він не отруєний. А після цього його найстарший син передавав гостям чашу. Першу порцію наливали, звісно ж, найдорожчим та найбажанішим гостям.

Для гостей також існували певні правила поведінки. Наприклад, тримати чашу можна було лише правою рукою, а наприкінці церемонії треба було обов’язково передати її в руки господарю, після чого вже можна й прощатись.

Нам постійно говорили, які вони раді приходу гостей, як смачно нас годують і як їм шкода, що нам потрібно їхати, адже ми могли б залишитися у них пожити.