+380 (44) 331 4138uwcfua@gmail.com
Фонд допоміг на суму:17 489 307 грн.

    Пожертвувати

Головна / Програма "Зробимо життя дітей кращим" / Осяяні радістю дитячі очі

Осяяні радістю дитячі очі

Дата: 26 жовтня 2019 року

Відкриваєш сторінку у соціальних мережах і відразу потік прохань щодо допомоги для дітей, дорослих, для кризових родин… і настає момент, коли просто перестаєш реагувати на ці повідомлення. Або думаєш «Чим я можу допомогти? Моя допомога буде дуже мізерною»… Але із маленької допомоги складається щось велике, і не дає душі черствіти… Допомагаючи іншим, допомагаєш собі, стаєш іншою людиною.

26 жовтня 2019 року відбулася чергова поїздка команди волонтерів detdom.info, Благодійного фонду «Об’єднання світових культур» та студентів медичного факультету № 3 педіатрії НМУ ім. Богомольця до вихованок з КУ «Пугачівський психоневрологічний інтернат», що у селі Березневе Коростенського району Житомирської області, для дітей, хворих на олігофренію в стадії імбецильності та хворобу Дауна IІІ-ІV групи інвалідності.

Дорога була відносно швидкою. В силу того, що збори розпочалися із 5 ранку, в планах, безумовно, був сон протягом всієї поїздки до самого прибуття. Але з огляду на те, що команда у нас зібралася дуже весела і креативна, поспати нікому з нас так і не вдалося. Всю дорогу ми бурхливо обговорювали плани, пропонували ідеї, а також кожен ділився своїм життєвим досвідом.

При під'їзді до психоневрологічного інтернату ми милувалися красою озер і соснового лісу. На вході нас вже чекали дівчатка. Наші плани були наступні: перенести привезені ящики харчової вітамінізованої суміші рису Manna Pack від Благодійного фонду UWCF, почистити ящик бананів для дівчаток, подарувати подарунки, погратися, пообніматися, пройтися по інтернату, подивитися як вони живуть, поговорити з дирекцією.

Ми привезли дітям багато наборів для творчості. Деякі дівчатка відкрили відразу, щоб приступити до творчості, обмалювавши і розфарбувавши всі картинки, стали переходити до завершальної фази – навчання старших дівчаток приймати у себе гостей за чаюванням. Щось у нас не склалося… бо дівчатка печиво та чай відразу положили у шухляду на вечір. Але ми віримо, що зробили світ дівчаток трішки теплішим, яскравішим та смачним.

«Особливо мені сподобалася одна вихованка, котра має гарне прізвище Сонячна, дівчинка дійсно сяюча як сонечко. Чесно кажучи, цієї миті я боялася найбільше… Вихованка була закрита, не хотіла спілкуватися, дивилася собі у вікно, нікого не помічаючи. Я раз до неї підсіла, розмова не вийшла, взяла аркуш і попросила помалювати, отримала знову відмову. Далі я розпочала як мені веліло серце, взяла намалювала сонечко та хмаринки. І чудо, моя подруга Сонячна, як ті промінчики сонця, пробилася крізь хмарки, а вони плачуть, бо не хочуть поступатись місцем сонцю, повернулася до мене. У нас відбувся зоровий контакт, і вже моя рука тримала руку дівчинки, котра такою для мене стало дорогою… Як би не важко було, вона, не дивлячись на всі перешкоди, пробилася до мене, як ті промінчики крізь хмарки», - ділиться враженням Мирослава, студентка медичного факультету № 3 педіатрії НМУ ім. Богомольця.

Нам дуже приємно, що знову кількість людей, які допомагали, надзвичайно велика. Речей та подарунків була величезна кількість, діти раділи, обіймалися та посміхалися. Від Володимира та Ганни Мячин із Києва іменинниці Пугачівського психоневрологічного інтернату отримали нові обновочки, котрим були дуже вдячні.

Кожна поїздка до наших подруг дарує нам море теплих емоцій. Ці діти гідні найкращого в цьому світі, так як у них немає найціннішого – батьків.

А потім ми поїхали додому. В дорозі нам знову було не до сну – кожен ділився своїми враженнями, думками та ідеями. Незважаючи на втому, настрій зашкалював. Наш день видався непростим, але дуже плідним. І як казав наш Дмитро, все-таки «... прожитий був не дарма ...»

Насолоджуйтеся фото звітом від фотографа Яна Сонячного та Людмили Лисенко.